Коли креативність згасає
Уявіть собі: команда екологічної організації щойно дізнається, що їхній проєкт із захисту прибережних територій річки був відхилений місцевою владою. Це означає втрату коштів на заплановані в межах проєкту освітні воркшопи, а отже - і на оплату праці значної частини команди.
Лідерка скликає термінову зустріч, щоб щось придумати. Люди знервовані й знеохочені. Хтось шукає винних, хтось відчуває провину, хтось звинувачує систему. Знаходиться людина, яка бачить і описує цілий ланцюг майбутніх фатальних подій, що нібито неминуче випливають із відхилення проєкту. Частина команди подумки починає шукати нову роботу. Жодної ідеї щодо вирішення проблеми не з’являється. Зустріч завершується раніше, ніж зазвичай, а люди виходять із кімнати з відчуттям безсилля й переконанням у поразці. Вони забули, що майже кожен проєкт є компромісом між цілями (а також цінностями й можливостями) організації та цілями грантодавця. Що під час написання заявки, пристосовуючись до вимог, їм довелося відмовитися від важливих для себе елементів або додати щось, що здавалося не зовсім потрібним. Концепція проєкту, створена кілька місяців тому ціною величезних зусиль багатьох людей, тепер здається єдино можливою. Втрата фінансування блокує майбутнє.
Саме так виглядає момент, коли команда потрапляє в тунель. Злість, страх і фрустрація звужують горизонт. Це не рідкісна ситуація. У третьому секторі подібні історії трапляються щодня.
Звідки береться тунельне мислення?
Люди в цій команді раптом не розучилися бути креативними. Їх заблокували втома й стрес. Хронічна напруга діє як гальмо - мозок переходить у режим виживання. Активується лімбічна система, відповідальна за страх і гнів, а префронтальна кора, що відповідає за планування, рефлексію і… свіжі ідеї, вимикається.
Чим довше триває такий стан, тим складніше з нього вийти. Все менше енергії спрямовується на пошук рішень і все більше - на те, щоб просто пережити день. Креативність завмирає, а на її місце приходить відчуття безнадії.
Які наслідки це має для організації?
Тунельне мислення призводить до того, що зустрічі замість мотивації стають джерелом додаткової напруги. Люди уникають розмов, а проблеми замітаються під килим.
Організація працює дедалі менш ефективно, проєкти затягуються або взагалі не реалізуються. Аудиторії бачать усе менше результатів і перестають вірити, що щось може змінитися. У кращому випадку це закінчується «гасінням пожеж». У гіршому -відходом людей, у яких ще залишаються сили піти.
Чому креативність є важливою?
Креативність часто сприймають як додаткову навичку, корисну лише для окремих специфічних завдань. Насправді ж вона є основою - особливо в громадських організаціях. Саме вона дозволяє бачити більше можливостей, поєднувати різні точки зору й придумувати щось нове там, де інші бачать стіну.
Без креативності команди починають відтворювати старі шаблони й дедалі більше вигорати. А світ навколо змінюється, очікування зростають, проблеми стають складнішими. Організації, які не розвивають креативність, втрачають сенс своїх дій і довіру людей, для яких вони працюють.
Як повернути креативність і горизонт?
Добра новина полягає в тому, що з тунелю можна вийти. Для початку не варто очікувати, що рішення або бодай притомні ідеї з’являться одразу. Варто дати собі (і команді) час на проживання емоцій - злості та навіть паніки. Лише після цього можна планувати наступні кроки.
Що допомагає:
- помітити й назвати проблему;
- ставити на зустрічах відкриті запитання, які розширюють перспективу;
- «входити в ролі» інших - аудиторій, партнерів, колег і колежанок по команді;
- перевіряти факти;
- вийти з офісу, зробити паузу від екрана, піти на прогулянку, випити кави в парку;
- планувати регенераційні дії так само серйозно, як і проєкти.
У команді екологинь і екологів відновленню креативності допомогло проговорення ситуації з людиною поза командою, не залученою емоційно до проєкту. Це дозволило побачити іншу перспективу й новий контекст, а також провести фасилітовану нараду в ширшому колі. Результатами стали, зокрема, поділ проєкту на елементи, з яких, як із конструктора, можна складати пропозиції, а також перелік кількох десятків місць, інституцій і організацій, потенційно зацікавлених у співпраці.
Як ми працюємо?
У Фундації Culture Shock ми допомагаємо командам повернути енергію й ідеї. Ми показуємо, як розпізнавати схеми, що закривають креативність, і навчаємо простих способів її розвитку - навіть у складних умовах.
У цьому немає магії. Креативність - це не риса, притаманна лише митцям. Це навичка, яку кожна команда може тренувати й зміцнювати. І завдяки цьому повертатися до того, що для неї є найважливішим.
Чому це варто?
Креативність - це не лише кращі проєкти, а й:
- більша стійкість до криз;
- більше співпраці й довіри в команді;
- менше напруги й непорозумінь;
- відчуття сенсу та тривалість дій.
Про неї варто дбати вже сьогодні - до того, як втома й шаблони остаточно звузять горизонт.
